Інформаційна година

«ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ»

Мета: поглибити знання учнів про історичне минуле нашої держави; формувати національну свідомість школярів, виховувати патріотів рідної держави; розвивати пізнавальні інтереси.

Обладнання: фонограми пісень, присвячені Україні, запис Гімну України, плакати із символікою держави України (герб, гімн, прапор, Конституція).

Хід заходу

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Молюсь за тебе, Україно,

Молюсь за тебе кожен час,

Бо ти у нас одна-єдина,—

Писав в своїх віршах Тарас.

Молюсь, — казав він, щоб у тебе

Не було між людьми війни

Щоб завжди було чисте небо

На нашій стомленій землі,

Щоб завше у садку смерека

Весняним квітом під вікном цвіла

І прилітали з вирію лелеки,

Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

Лунає Гімн України.

Ведучий. 22 січня — День соборності України. Це свято відзначаємо щороку в день проголошення Акта возз'єднання Української Народної Республі­ки й Західно-Української Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День Со­борності відзначається з 1999 року.

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Тобі, Україно, мій мужній народе,

Складаю я пісню святої свободи.

Усі мої сили і душу широку

Й життя я віддам до останнього кроку,

Аби ти щаслива була, Україно,

Моя Батьківщино!    Л. Костенко

22 січня 1918 року у приміщенні київського Будинку вчителя було підписано IV Універсал, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. А 1919 року в цей самий день на Софіївській площі в Києві було проголошено Акт соборності українських земель.

«Віднині зливаються в одно віками відділені од­на від одної частини України — Галичина, Букови­на, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які умирали найкращі сини України. Від­нині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української держави на добро і щастя українського народу», — пролунало 22 січня 1919 року.

Століттями розірваний український народ ви­зволився з неволі — Лівобережна Україна вийшла з Російської, а Правобережна — з Австро-Угорської імперії — і возз'єднався на своїй землі в єдину Українську державу.

Акт возз'єднання, злуки двох Україн був, швидше, символічним знаком прагнення єдності, бо в керівництві країни спільності тоді не було. «Безпорадність проводу впливала на загальний на­стрій, — писала сучасниця тих подій, історик На­таля Полонська-Василенко. — Україна, затиснута між двома потужними силами — Антантою з пів­дня і більшовизмом з півночі, — не мала сил для боротьби. Військо розбігалося, ширилося безладдя. У таких умовах пройшла майже непоміченою по­дія, яка мала велике ідейне значення: Свято собор­ності України. 22 січня 1919 року на Софійській площі проголошено злуку УНР і ЗУНР... Але під тиском невідрадних подій свято пройшло сухо, тихо».

УНР як незалежна держава постала рівно за рік перед цим. ЗУНР утворилася в листо­паді 1918 року, і відразу ж розпочався процес об'єднання: зазбручанська Українська національ­на рада надіслала до Києва свою делегацію для переговорів із гетьманом Павлом Скоропадським.

Після зміни влади переговори велися з Директо­рією. 1 грудня 1918 року у Фастові був укладений «передвступний договір» про «злуку обох україн­ських держав в одну державну одиницю».

21    січня 1919 року в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднання до Української Народної Республіки Закарпаття.

22    січня 1973 року в Чорткові на Тернопіль­щині гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув'язнили в радянському концтаборі).

22 січня 1978 року на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.

22 січня 1990 року сотні тисяч українців узяли­ся за руки, утворивши «живий ланцюг» від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Со­борності.

На фоні пісні «Одна калина».

Діти

Слава нині і повік!

Моя Україна — широкі простори,

Поля і левади, долини і гори,

Молитва і пісня, і слово натхнення,

Наш труд і талант,

Україно, — для тебе.

Звучить пісня «Україна» Т. Петриненка.

III. ПІДСУМОК ЗАХОДУ

Ведучий. Територіальна цілісність України, скріплена кров'ю мільйонів незламних борців, навіки залиша­тиметься непорушною. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ може­мо досягти величної мети — побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної Украї­ни, якою пишатимуться наші нащадки. Відроджен­ня Вітчизни — це єдність наших душ, воскресіння духовності, культури, мови.                   

Зі святом Соборності, українці!